воскресенье, 13 ноября 2011 г.

Батурин-Дворец Кирилла Разумовского




Батурин-гетьманська столиця лівобережної України

Про походження назви Батурин захищають дисертації. За однією з версій Батурин – це той, що належить Баторію. Адже саме тут розташовувалась південно-східна посполитська оборонна фортеця, заснована за наказом польського короля Стефана Баторія.
В словнику Даля є таке слово батура - це означає башта, фортеця, містечко, а ще – впертий, неслухняний. Доволі влучно з огляду на подальшу історію міста. У перший рік визвольної війни 1648-1654 рр. Батурин було відбито в поляків і утворено Батуринську сотню, яка увійшла до складу Чернігівського, а з 1649 року – Ніжинського полку. В 1654 році Батурин отримав Магдебурзьке право. На міжнародну арену зірка Батурина сходить з підписанням тут Батуринських статей в 1663 році. Цей україно-російський договір передбачав зокрема вимогу утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні, повертати до Росії втікачів і вивозити горілку й тютюн в російські міста, аби не порушувати державної монополії. З 1669 по 1708 рік Батурин можна сказати столиця України. Тут розміщувалась резиденція гетьманів Лівобережжя – Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи, через якого місто і погоріло.
За правління Івана Мазепи Батурин досяг найбільшого розквіту. Місто мало понад 20 тис. населення, 40 церков та 2 монастирі. Батуринська фортеця займала площу майже 20 га, мала потужний оборонний вал, і частокіл. Батуринський замок був тоді одним з найбільших в Україні. Напевне.
Фаворит Петра Першого гетьман Мазепа десь в 1708 році прозріває і пише ось таке: Я мав від приятелів таємне застереження, та й сам ясно бачу, що ворог хоче нас — гетьмана, усю старшину, полковників і усе військове начальство — прибрати до рук у свою тиранську неволю, викорінити ім’я запорізьке і звернути усіх у драгуни і солдати, а весь український народ піддати вічному рабству. Я дізнався про це і зрозумів, що московська потенція вступила до нас не заради того, щоб нас захистити від шведів, а щоб вогнем, пограбуваннями і вбивством винищувати нас. І от, за згодою всієї старшини, ми зважилися віддатися в протекцію шведського короля в надії, що він оборонить нас від московського тиранського ярма і поверне нам права нашої вільності. Після зради Мазепи мстивий Петро наказує Олександру Меншикову знищити гетьманську столицю. Добре укріплена фортеця Батурина з належним запасом провізії і боєприпасів могла витримати і багатомісячну облогу. Проте як завжди в українській історії знайшлися добрі люди, котрі повідали з якого боку слід підійти. Другого листопада московське військо, скориставшись підземним ходом, вступило в місто…

Очевидці розповідали, що повноводний Сейм почервонів від крові замучених городян, по хвилях плили плоти із шибеницями, на яких розгойдувалися трупи страчених. Над гетьманською столицею палахкотала заграва величезного пожарища. Розправляючись із гетьманською столицею, російські карателі не щадили навіть немовлят. Росіяни, що збожеволіли від власної жорстокості, рубали голови, колесували, вішали. Дітей відбирали в матерів і під голосний регіт підкидали нагору, підставляючи під крихітні тільця багнети рушниць. Нещасних жінок насилували, а потім по-звірячому убивали. Батурин був перетворений у руїни, над якими кружляли ворони так бродили зграї собак, що збожеволіли від людської крові.

             Палац Кирила Разумовського

  
З 1760 р. Батурин став власністю останнього українського гетьмана графа Кирила Разумовського.  Йому Батурин передала у власність Катерина II, ніби як в компенсацію за скасування гетьманства.


 Тут Розумовський починає в 1799 році будову палацу, який було завершено в 1803 році. Того ж, 1803 року Розумовський помер й був похований в Батурині, у Воскресенській церкві.



Для нього за проектом "Батька російського класицизму" Чарльза Камерона був відбудований прекрасний палац. Сьогодні палац Разумовського в Батурині – це частина національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”.   




Палац налічує 55 кімнат, мебльованих в кращих традиціях тих часів. Значну частину нинішньої картинної колекції Батурин отримав в дарунок від Львівської галереї.










 Є в палаці і каплиця з дерев'яним іконостасом XVIII століття, тут зберігається і частина мощів Святої Варвари з Володимирського собору в Києві.




У Батурині можна побачити і найстаршу в Європі дерев'яну книжкову шафу 1837 років з філософськими написами з боків: “Хто святий лист в серці заховає, той собі в піднебінні корону готує”. У Кирила Разумовського була багаточисельна бібліотека, яка налічувала більше двох тисяч томів. Для її обслуговування він навіть виписав з Франції бібліотекаря-розпорядника. 





 Граф мріяв передати свою літературну спадщину Руссо, але їх зустріч так і не відбулася, і згодом бібліотеку було розпатрано, збереглися лише нотні збірки. А Разумовський був дійсно поціновувачем хорошої музики, дружив з Моцартом і Бетховеном. Останній присвятив графу три своїх квартети.

  
Екскурсоводи розповідають, що Разумовський ніколи не забував про своє козацьке походження. У палаці навіть є так звана “батьківська кімната”, де зберігається кобеняк (верхній одяг) пастуха і сопілку. Розповідають, що ці дві речі граф завжди носив з собою.

 А ось діти Кирила вже звиклися жити на широку ногу. Якось його улюблений син Андрій приніс величезні рахунки за пошиття одягу і Разумовський-старший сказав: “У мене не було стільки одягу за все життя на ту суму, яку ти витратив за рік. З таким розмахом можна дійти до банкруцтва”. На що син відповів: “Батько, між нами велика різниця: ти був сином простого козака і пастуха, а я – син ясновельможного графа”.




Після смерті батька Андрій живе у Відні, в палаці залишається управитель. Саме він, за однією з версій, підпалив палац, щоб приховати сліди своїх крадіжок. Занепад тривав більше століття. Сьогодні двері палацу Кирила Разумовського знову відкриті длявсіх бажаючих, він радує відвідувачів новим фасадом і відбудованими флігелями, акуратними доріжками, красивим садовим ландшафтом і надзвичайними історіями і легендами про його колишніх мешканців.


Комментариев нет:

Отправить комментарий